Хімія розташована на особливому перехресті природничих наук, не настільки фундаментальна, як фізика, і не настільки безпосередньо відчутна, як біологія, проте нерозривно пов'язана з обома. Там, де фізика описує закони, що керують енергією та матерією на найбазовішому рівні, а біологія картографує складну механіку живих систем, хімія посідає проміжну територію, де атоми стають молекулами, молекули стають реакціями, а реакції збираються в речовини й процеси, що наповнюють світ. Це наука про те, як одне перетворюється на інше, і єдина дисципліна, що пояснює, чому такі перетворення відбуваються взагалі.
Сьогодні хімія розпалася на десятки спеціалізованих дисциплін: органічну, неорганічну, фізичну, аналітичну, біохімію, матеріалознавство, супрамолекулярну хімію та безліч гібридних галузей, яких не існувало ще покоління тому. Однак під цим розширенням основні питання залишаються напрочуд сталими. Що утримує атоми разом? Чому одні реакції стрімко рухаються вперед, тоді як інші зупиняються? Як структура визначає функцію, і як ми можемо створювати молекули, що виконують завдання, на які не здатна жодна природна речовина? Це ті самі питання, що займали Бойля й Дальтона, сформульовані тепер мовою орбіталей, кінетики й обчислювального моделювання, але незмінні у своїй сутнісній цікавості до архітектури матерії.